Придністров’я запрошує всіх охочих відвідати країну, яка не існує на політичній карті світу. Так звучить запрошення від журналістів National Geographic у статті про самопроголошену Придністровську Молдовську Республіку (ПМР), розташовану вздовж лівого берега Дністра. 

І саме так і є: країна, яка має власний прапор, гімн, паспорт, власну валюту й президента, проте ніким не визнана на міжнародному рівні.

Сірий, сірий, сірий

ПМР знаходиться в годині їзди від Кишинева. Щоб потрапити в Придністров’я, кожному іноземцю потрібен паспорт, але треба пам'ятати, що фільмування та фотографування майже скрізь заборонені. Численні попередження, розміщені повсюди, наголошують на цьому.

Тому не варто гратися в оператора чи фотографа, оскільки місцева поліція цього не схвалює. Вас можуть звинуватити у шпигунстві, після чого запросити до зовсім негостинної місцевої пенітенціарної системи. Звучить як жарт, але насправді ситуація далеко не так. 

На лівому березі Дністра живуть понад 500 тис. людей різних етнічних груп, більшість яких російськомовні. Тирасполь, Бендери та Рибниця є найбільшими містами регіону.

Розвиток туризму на лівому березі Дністра почався завдяки фінансуванню, наданому Європейським Союзом для розвитку цієї території. Брюссель сподівався, що це сприятиме зближенню громад з обох берегів Дністра, використовуючи їхні секретні назви – «Nucă» та «Perete». Проте наразі прогрес у цьому напрямку ще не досягнуто.

Ззовні Придністров’я сприймається як музей просто неба, присвячений Радянському Союзу. Так, Радянському Союзу. Якщо ви звернетеся до Google, то переконаєтеся самі: у центрі Тирасполя – місто з потенціалом столиці, розташований радянський танк, пам’ятник Леніну, військові монументи та інші частини ностальгічної машини часу. Увесь цей менш сучасний простір прикрашений емблемами «Sheriff» – холдингова компанія, яка контролює економіку регіону.  Саме ці емблеми надають кольорів світові, який прийняв «сірий колір» у своїх обіймах.

Маленькі галактики

Варто зазначити, що це місце відоме завдяки футбольному клубу ФК «Шериф» Тирасполь, який у 21 раз завоював титул чемпіона Молдови з футболу. Особливу славу здобув після того, як гравці клубу (про яких поговоримо пізніше) перемогли всесвітньо відомий клуб «Реал Мадрид» з рахунком 2:1 на їхньому рідному стадіоні «Сантьяго Бернабеу.». Це історичний момент, який стався у вересні 2021 року.  Така подія викликала значний резонанс у міжнародній пресі по всьому світу, оскільки всім було цікаво, що ж це за «кролики у капелюсі».

Як і будь-яке явище перверсії, успіх команди розділив прихильників на табори. Кишинів претендував на перемогу, аргументуючи, що команда виграла в чемпіонаті Молдови, тоді як Тирасполь стверджував, що саме за їхні гроші існує клуб існує.  Крім того, більшість гравців ФК «Шериф» іноземці, так само і фінансування – закордонне. 

Власник холдингу – Віктор Гушан, який контролює регіон і володіє практично всіма важливими підприємствами.  Він спільно з олігархом Іллею Казмалі володіють магазинами, автозаправками, готелями, заводами, інтернет-сервісами, стаціонарною та мобільною телефонією, банківською системою, страховою системою та ЗМІ. Гушан – колишній агент КГБ і начальник тираспольської міліції.  Також варто зазначити, що Гушан входив до складу групи, яка в 1992 році заарештувала Іллю Ілашку, а на просторах інтернету з’явилися фото Гушана під час збройного конфлікту на Дністрі.

Назад до СРСР

Поміж олігархів, в регіоні також існує адміністрація Тирасполя, до складу якої входять президент, прем'єр-міністр і кілька міністрів. Втім, мало хто в регіоні відверто визнає, що жителі лівого берега Дністра перебувають у полоні цього режиму. Повага до прав людини є поняттям, яке невідоме владі Придністров'я. В Кишиневі повідомляють про численні порушення, вчинені проти них: незаконні арешти, таємничі зникнення, катування, обмеження свободи пересування, шантаж та інші.

Здебільшого люди знаходять справедливість лише в Європейському суді з прав людини, оскільки Республіка Молдова зобов’язана виплачувати значні компенсації за порушення прав людини в Придністровському регіоні. Щоб змусити людей мовчати, народні обранці регіону вирішили, що ті, хто звертаються до міжнародних або молдовських судів, повинні бути покарані роками ув’язнення. Ці практики, подібні до сонця, мають походження зі Сходу.

Викладачі «нової» школи

Попри те, що влада Тирасполя в 1994 році заборонила використання латинського алфавіту в школах, існують ще вісім шкіл, де все ще використовують латиницю. Ці школи підпорядковуються Міністерству освіти Кишинева. Єдина з цих восьми шкіл, що знаходиться на території під контролем конституційної влади, – це Григоріпольська середня школа «Штефан чел Маре», розташована в селі Дороцьке. Це своєрідний оазис румунської освіти в регіоні, який, попри постійний тиск з боку придністровської влади, продовжує свою роботу. Кожен день учням доводиться подолати 54 кілометри з частими зупинками на контрольно-пропускному пункті.

Директорів установ завжди попереджають, щоб вони не співали державний гімн і не вивішували державний прапор. Вони часто потайки привозять навчальні матеріали та викладають в орендованих, абсолютно не пристосованих для навчання приміщеннях.  Більшість будівель, що належали цим установам, перейшли у власність адміністрації Тирасполя. А батьки, які віддають своїх дітей до румунських шкіл зазнають переслідування на роботі. 

DepoZ

Що стосується Придністров'я, Кишинів підтримує позицію реінтеграції та територіальної цілісності Республіки Молдова, яка була визнана на міжнародному рівні в 1991 році. Цю позицію також підтримує Україні. Натомість Москва і тираспольська адміністрація звинувачують Кишинів у втручанні у внутрішні справи іншої держави. Це призводить до відсутності конструктивного діалогу між сторонами в даній ситуації.

Від початку повномасштабної війни росії проти України Придністровський регіон розглядався як потенційний ризик для безпеки Молдови. Ця ознака має підстави, оскільки цей регіон знаходиться прямо на кордоні з Україною, і там дислоковано близько 2000 російських військових, нащадків 14-ї армії, яка також брала участі в Придністровському конфлікті 1992 року.

Але це ще не все: у селі Ковбасна знаходиться військовий склад, що залишився з часів Радянського Союзу, який вважається найбільшим у Східній Європі та головною причиною, чому російські військові досі не покинули Придністровський регіон. Цей склад охороняється спецпідрозділом російських військ – ГОРТ. Однак, на пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН президент Маї Санду зробила чітке звернення: «Росія повинна вивести свої війська з Придністровського регіону, а склад боєприпасів у Ковбасні має бути знищений».

Влада Кишинева не мала і не має доступу до цього складу. Дослідження Академії наук підтверджують, що у разі дефлаграції потужність вибуху може бути еквівалентною потужності вибуху атомної бомби. Ця інформація стає актуальною через російське вторгнення в Україну, що знову привернуло увагу до складу в Ковбасні та його потенційної небезпеки.

Страх доміно

Сильне занепокоєння було на початку війни, коли ще не було зрозуміло, де зупиняться російські танки. Поміркування про можливу ескалацію конфлікту на територію Республіки Молдова не зникли, навіть після того, як київська армія почала здійснювати опір. Було кілька випадків, які викликали занепокоєння.

Напруженість досягла свого піка у квітні минулого року, коли троє невідомих обстріляли із гранатометів головний офіс Міністерства державної безпеки ПМР. Керівництво Придністров'я стверджувало, що не має відношення до цього інциденту, але розслідування справи не продовжили. 

Керівник Придністров’я Вадим Красносельський, колишній  офіцер міліції, якого підтримала партія путіна, припустив, що всі сліди ведуть до України, але Київ назвав ці дії провокаційними. Тоді Кишинів заявив, що події стали результатом боротьби між кланами всередині анклаву.

Після цього інциденту влада Тирасполя запровадили режим «червоного» рівня терористичної загрози. Увесь цей час Москва підливала масло у вогонь своїми повідомленнями, а люди на лівому березі Дністра почали панікувати. 

Був ще один епізод, в якому була спроба закаламутити воду. На початку цього року Міністерство держбезпеки Придністров’я заявило про запобігання «теракту» проти посадових осіб. Згідно із заявою, за цим стоїть Служба безпеки України. Це ще раз підтверджує, що це була провокація, організована Кремлем. Водночас молдовська влада виявила стриманість і зверталася до громадян з обережними заявами, щоб зменшити напругу. Віцепрем'єр-міністр Молдови з питань реінтеграції Олег Серебрян заявив, що заяви Кремля, щодо потенційної небезпеки є ще однією фазою гібридної війни росії проти Молдови та України.

Ще одну «страшилку», яку постійно розповсюджує росія – це концентрація українських військ на кордоні з ДНР, які, зі їхніми твердженнями, хочуть напасти на анексовану територію. Правда полягає в тому, що Україна лише посилила свої заходи безпеки в придністровському регіоні. Київ неодноразово заявляв, що не вживатиме жодних заходів, оскільки придністровський регіон є питанням суверенітету і територіальної цілісності Молдови. Про це заявив Зеленський під час зустрічі в рамках Саміту Європейської політичної спільноти, що відбувся в Кишиневі на початку червня: «Україна може реагувати та допомагати Молдові тільки, якщо від її керівництва буде запит на це. (…) Але такого запиту не було». 

У інтерв'ю «TVR MOLDOVA» Михайло Самусь, директор New Geopolitics Research Network, зазначив, що після перемоги «вирішальну роль відіграватимуть Республіка Молдова, Румунія та Україна, які повинні домовитися про формат, у якому буде здійснюватися процес реінтеграції Молдови. Важливим є те, що Росія матиме дуже мало можливостей протистояти цьому. Звичайно, росія буде протидіяти цьому процесу, але якщо Молдова й Україна матимуть політичну волю і, крім них, Румунія та інші зацікавлені країни долучаться до процесу гарантування територіальної цілісності Республіки Молдова, то росія не зможе нічого вдіяти».

Але наразі росія все ще може багато чого зробити. Гібридна війна, яку вони розпочали все ще триває в Молдові, а Придністровський регіон є ідеальним майданчиком для розповсюдження російської пропаганди, а регіоні. І коли вмикаєш радіо чи телевізор, вам розповідають російською мовою про те, яким злим і занепадним є Захід і на які жертви йде росія задля порятунку людства – Всесвіту.  Медіапростір підконтрольний Кремлю, а російські канали транслюються в регіоні без обмежень. Це призводить до того, що багато мешканців Придністров'я бачать світ через призму російської пропаганди й мало знають про те, що відбувається в реальному світі. Їм важко знайти когось, з ким можна було б обговорити ці події. Деякі отримують інформацію від родичів, які проживають на правому березі Дністра і відвідують Придністров'я, але це не завжди може бути достатньо для отримання об'єктивної картини.

Пропаганда створює проблему недовіри мешканців лівого берега Дністра до рішень, які пропонує Кишинів. Москва стурбована курсом Молдови до євроінтеграції й не може змиритися з тим, що ситуація виходить з-під контролю.