Продовжуємо другу й останню частину нашого аналізу, що ми розпочали вчора, про зусилля росії у впливі на політиків, журналістів, лідерів думок і насамкінець на суспільну думку через дезінформаційні кампанії, розроблені кремлівськими стратегами для країн Європейського Союзу.
Італія: розслідування без (поки що) видимих результатів
У всій цій історії відносин з росією, можна більш детально дослідити взаємодію Італії останніх років. Крім особистої дружби Берлусконі з путіним, росія стала великим об'єктом економічного інтересу для італійського бізнесу, починаючи з 1989 року. Тому санкції, які були запроваджені після анексії Криму, особливо після 24 лютого 2022 року, стали серйозним головним болем для компаній, що займаються експортом і туризмом. Завжди існувала певна культурна симпатія до всього, що відбувалося в Москві, навіть до 1989 року, включаючи зовнішню політику Італії, яка була дуже відкритою щодо путінської росії. Однак нинішня війна підірвала всі відносини, починаючи з уряду Маріо Драгі й закінчуючи виконавчою владою Мелоні, які обидва беззастережно стали на бік Києва. Фактично, всі партії в римському парламенті проголосували за надання військової підтримки, навіть якщо деякі з них висловлювали свої думки в кулуарах, в ідеальному демагогічному стилі.
На жаль, позиція уряду не збігається з позицією італійських ЗМІ. На початку війни частота повідомлень, навіяних російською пропагандою, на головних телеканалах була настільки великою, що керівництву «RAI» довелося втрутитися у відборі гостей для етерів. Водночас у програмах відомих ЗМІ залишалося все менше голосів проти допомоги Україні. Те саме відбувалося і на політичному рівні. Для порівняння: Італія єдина країна Європейського Союзу, де телеканал (компанія «Mediaset», що належить Сільвіо Берлусконі та його сім'ї) в прямому етері взяв інтерв'ю у прем'єр-міністра росії лаврова.
Наразі невідомо, скільки з цих голосів підтримали кремлівську пропаганду через переконання, а скільки – з зацікавленості. Восени минулого року комітет з питань безпеки, що здійснює нагляд за діяльністю секретних служб, відомий як «COPASIR», оголосив про розслідування можливого фінансування з Москви. Це стало відомо після публікації газетою Washington Post списку 14 країн, які отримували гроші від Росії в обмін на пропаганду. Публічного звіту комісії ще немає, але «Corriere della Sera» повідомила, що отримали список близько 20 осіб які поширюють кремлівські повідомлення по телебаченню та особливо в Інтернеті. В цьому списку переважно фігурують маловідомі громадськості особи, за винятком декількох осіб.
БРИТАНІЯ: BBC проти фейкових новин
Британці також не мають офіційної інформації щодо результатів розслідувань російської пропаганди. Тереза Мей закликала до проведення розслідування цієї справи,
але це поки залишається в тіні. Нинішня британська адміністрація в основному має справу зі складними економічними наслідками після Brexit. Однак, проникнення російського капіталу до Великої Британії добре відоме, особливо в Лондоні, є добре відомим фактом, що робить російське питання чутливим для суспільства. Однак, як і у випадку з Італією, британський уряд рішуче підтримав українську позицію, починаючи з Бориса Джонсона.
У Великій Британії існує урядова агенція, завданням якої є виявлення та усунення якомога більшої кількості фейкових новин і сумнівних акаунтів, які поширюють дезінформація. Проте, офіційних даних щодо результатів їх роботи немає. Добре відомо і те, що росія мала вплив на формування британської громадської думки щодо Brexit.
Важливою організацією, що бореться з фейковими новинами останні роки, є BBC, яка активно виявляє і спростовує дезінформацію, включаючи російську пропаганду. Представники британських державних служб виявили, що кремлівська пропаганда проникає в арабській світ через медіакомпанію, що базується у Великій Британії. Мовні спільноти також є важливою цільовою аудиторією. Наприклад, «Sputnik» активно спрямовує свою пропаганду на іспаномовні країни Південної Америки.
Аналітики кажуть, що мета Кремля – завоювати громадську думку в бідних регіонах світу, які вже значною мірою перебувають під економічним контролем Китаю, і де «американський імперіалізм» зазнає критики в сучасних умовах. Росіяни сподіваються, що це поступово ізолює західну спільноту від решти світу. Надія чи ілюзія, ще потрібно з'ясувати.
Румунія s Угорщина на різних полюсах
У Румунії, де політика стає все більш закритою, серйозні дискусії про масштаби російської пропаганди майже не ведуться. Інформація про те, хто, як і скільки людей приїжджають з Москви, а хто зараз або раніше працював на російську пропаганду, залишається невідомою. На перший погляд, здається, що пропаганда втратила позиції порівняно з попередніми роками. Однак, без наявності офіційних даних ми можемо лише спостерігати та робити припущення.
Чого не можемо сказати про Угорщину. Порівняльний аналіз цих двох країн ставить їх фактично в протистоянні, при цьому Угорщиною в ЄС керує путін. Кожен, хто мав доступ до угорських державних та приватних медіа, часто спостерігали антивоєнні пропагандистські повідомлення та поширення фейкових новин. Це відомий і очевидний факт для тих, хто вивчав проблему пропаганди. При перегляді угорського телебачення про війну виникає відчуття, ніби повертаєшся в епоху Чаушеску. Змінилось, можливо, що якість декорацій, одяг та запахи парфумів.
Болгарія, по 2000 євро
Ситуація в Болгарії не набагато краща, про це мало що відомо. Але російський вплив можна відчути, побачити, помацати. Болгарський чиновник анонімно повідомив, що журналісти, політичні аналітики та інші впливові особи отримують 2000 євро щомісяця за розміщення проросійського контенту в соціальних мережах і ЗМІ. Були виявлені фейкові акаунти, боти, вірусні тролі – практично всю зрою з арсеналу дезінформації.
Празька пропагандистська весна
Цьогоріч празька весна набула іншого значення. Відбулися президентські вибори, в яких одним з кандидатів був колишній популіст Андрей Бабіш – колишній прем'єр-міністр. Він побудував свою виборчу кампанію під впливом страху війни, до якої його опонент – колишній генерал НАТО підштовхне країну. Зрештою, битву виграв Петр Павел (фото), на жаль для Кремля. Насправді у Чеській Республіці, яка є парламентською республікою, президент відіграє майже декоративну роль.
Словаччина: осінні ставки
По сусідству, у Словаччині, звичайні військові навчання були використані дезінформаційним вебсайтом для створення паніки щодо нібито наміру уряду оголосити загальну мобілізацію у зв'язку з війною в Україні.
Пропаганда точить свою зброю, адже восени мають відбутися дострокові парламентські вибори. Словаччина є важливою ставкою, оскільки чинний уряд оголосив про значну військову допомогу для України. Уряд Словаччини перебуває на посаді з обмеженими повноваженнями, оскільки провалили вотум довіри уряду саме через свою проатлантичну позицію, особливо в контексті сильної проросійської опозиції. Опозиція неодноразово стверджувала, що надсилання зброї до Києва призведе до «сотень тисяч смертей».
Польща: сьогодні ми даємо їм танки, завтра – дітей
В сусідній Польщі, яка є ключовим союзником Києва в контексті, російська риторика успішно проникла. Офіційні вебсторінки уряду одна за одною оприлюднюють російські наративи, з метою спростування пропаганди та зменшення її впливу. Вони розповідають про те, що: Україна – країна експансіоністським націоналізмом, яка насправді прагне анексувати Польщу – американське містечко, де повно гомосексуалів і т.д. і т.п.
Цього року з’явився так званий польський антивоєнний рух,
який посилює російський наратив. Серед гасел, які лідери демонстрації вигукували, було «Сьогодні вони хочуть наші танки, а завтра – дітей». Цю демонстрацію організував антивоєнний рух, а закінчилася вона історичним гаслом – «Янкі йдіть додому». Це один з численних рухів, які зараз існують у Польщі проти так званої «українізації». А лідери цих рухів у минулому були відомі своїми політичними поглядами. Проте їх вплив є незначним.
Польщу, так само як і Угорщину, критикують на міжнародному рівні за занадто сильний контроль над засобами масової інформації, хоча їхні напрямки протилежні. Це різні країни, з різними проблемами та політичними орієнтаціями, але меседжі Кремля в них поширюються з повною свободою.
Виникла складна ситуація, що викликає відчуття повноцінної інформаційної війни, де мало хто здатен розрізняти між фактами та їх об'єктивним викладенням і вигадкою. «Ми можемо не говорити про це, оскільки це лякає, але ми на шляху до Світової війни, навіть якщо не на полі бою, а у гібридній війні» – повідомляє Анна Зафесова, журналістка італійської газети «La Stampa» у Москві.
Щодо минулого, питання про те, чи коли-небудь дезінформація припинялася та, чи насправді закінчилася Холодна війна, залишаються відкритими. Що стосується майбутнього, то виникає ще одне питання без відповіді: яких монстрів може породити новий штучний інтелект, які знаходиться в руках популістів зі Сходу та інших місць, які є скрізь і ніде.
