Російський повстанець

Стрімке повстання Євгенія Пригожина стало результатом особистого суперництва та реальних розбіжностей в політиці з Кремлем. Пригожин, засновник воєнізованого угрупування Вагнер, створив власну базу влади, конкуруючи з військовими та силовими елітами, які керують Росією, а саме міністром оборони Сергієм Шойгу та начальником генштабу Валерієм Герасимовим. Колишній ув'язнений часто критикував бойові дії армії і звинувачував військове керівництво в спробах привласнити собі заслуги в успіхах угрупування Вагнера. Суперництво досягло апогею, коли Шойгу оголосив про плани інтегрувати воєнізовані формування в армію, тим самим зменшивши вплив Пригожина. У відповідь він задумав повстання проти Міністерства оборони Росії, вважаючи, що це єдиний спосіб зберегти незалежність групи Вагнера. Путін, однак, підтримав крок Шойгу і сказав, що це здорове рішення. Детальний аналіз усіх цих подій, які призвели до бунту вагнерівців, ви можете прочитати на сайті bbc.com.

Озброєння Європи

Агресія Росії в Україні продемонструвала важливість європейської оборони, і для побудови боєздатної Європи потрібні інвестиції в дослідження, розробки та державні закупівлі, а також серйозне збільшення стратегічного потенціалу та адаптація оборонної промисловості до воєнної ситуації. Цю тезу підтримує Кая Каллас, прем’єр-міністр Естонії, у своїй статті, опублікованій днями politico.eu. Європейський Союз поставив Україні один мільйон артилерійських снарядів, сприяючи розширенню виробництва європейської оборонної промисловості, проте Європа не має достатніх запасів боєприпасів, а її оборонна промисловість не адаптувалася достатньо швидко до нових реалій безпеки. Інвестиції в оборону були недостатніми, а сукупні витрати ЄС на оборону значно відстають від інших світових держав. Тому існує потреба в довгостроковому плануванні постачання боєприпасів і потужній технологічній та промисловій базі, додала прем’єр-міністр Естонії.  ЄС мусить продемонструвати сильне лідерство у військовій сфері. 

Зрушення з мертвої точки

Україна перебуває у вирішальному моменті та мусить скористатися несподіванною можливістю, створеною спробою державного перевороту Пригожина. Наразі конфлікт із Росією зайшов у глухий кут, оскільки жодна зі сторін не змогла отримати значних наземних переваг. Якщо Києву не вдасться змінити поточну ситуацію, конфлікт затягнеться на невизначений термін. Україна контролює лише близько 17 відсотків території, втраченої через Росію, а її повна деокупація може зайняти понад 16 років. Проте на цьому етапі конфлікту є шанси на зміни, це могло б навіть призвести до переговорів та можливої угоди про припинення вогню. Але це не означатиме закінчення конфлікту, а лише проміжний етап, тому що Росія не відмовиться від своїх амбіцій контролювати Україну, а українці не відмовляться від претензій на повернення своєї території. Триваліша перерва також дасть обом країнам шанс відновити свої суспільства та військовий потенціал для їхнього невизначеного майбутнього. Аналіз, підписаний Гремом Еллісоном, професором Гарвардського університету, опублікований Washington Post ($).

Наскільки розумно зіграв Путін?

Невдалий переворот групи Вагнера не свідчить про слабкість режиму Володимира Путіна, а є розумним кроком російського президента, стверджує Анатоль Лівен, експерт Quincy Institute for Responsible Statecraft та автор спеціалізованих книг, зокрема «Україна та Росія: Братське суперництво», у статті, нещодавно опублікованій The Guardian. «На західну аналітику, яка трактує дії Путіна як слабкість, впливає суб'єктивна антипатія до російського лідера», – стверджує аналітик. Мирний відхід найманців Вагнера був стратегічним вибором для Путіна, щоб уникнути насильницького конфлікту, який би вплинув на російське населення та війну в Україні. Жорстокий розгін був би непопулярним, оскільки бойовики Вагнера мають позитивний імідж у Росії. Російське суспільство має стримане ставлення до громадянської війни та насильства між росіянами. Зрештою, доля режиму Путіна залежить від розвитку подій в Україні, і якщо російські військові зможуть утримати свою позицію, Путін оголосить про перемогу над Заходом. В іншому випадку він може бути змушений або піти у відставку, або почати війну з високим вмістом урану.

Супершаман

Олександр Габишев, самопроголошений шаман із російського Далекого Сходу, перебуває на примусовому психіатричному лікуванні з 2019 року після того, як вирушив у подорож по країні, щоб мирно усунути президента Путіна від влади та «відновити демократію» в Росії за допомогою шаманського ритуалу на Красній площі. Нещодавно суд постановив перевести його з психоневрологічного диспансеру до загальної психіатричної лікарні в Якутську, де він проходитиме «м’якшу» форму лікування. Велика російська правозахисна організація «Меморіал» оголосила Габишева політичним в’язнем, тож Кремль може вважати Габишева, колишнього зварювальника, небезпечнішим навіть за Навального та Яшина, оскільки бунт простої людини, яка резонує з більшістю росіян, важко проаналізувати та спрогнозувати з точки зору його потенційної загрози існуючому конституційному ладу. Прочитайте історію цього шамана та його сміливий вчинок у великому репортажі, опублікованому The Moscow Times.

Чи отримала переваги Україна після бунту найманців Вагнера?

Повстання найманців Вагнера внесло нову динаміку до конфлікту в Україні. Тимчасове припинення їхньої діяльності поруч із регулярними російськими силами викликає питання про можливі вигоди для України. Однак точний вплив цієї ситуації на українську армію залишається незрозумілим. Аналітик Ніко Ланге, якого цитує Deutsche Welle у свіжому аналізі, каже, що Вагнер мав доступ до сучасного військового обладнання, і російські війська, можливо, також хотіли ним скористатися. З іншого боку, боротьба за владу між Путіним, Пригожиним і Лукашенком триває і, як очікується, матиме сприятливі наслідки для України в короткостроковій і довгостроковій перспективах. Хоча деталі планів контрнаступу України не розголошуються, відомо, що їхні війська звільнили містечка та селища в кількох місцях на фронті. Але невизначеність триває, і російські авіаудари залишаються загрозою, навіть якщо Україна продовжує контролювати ситуацію. 

У пошуках викраденого сина

Українська мати Оксана Стеценко проїхала 5000 кілометрів через Росію, щоб повернути свого сина Микиту, якого забрали російські війська. Оксана пережила період невизначеності та болю, не знаючи, де її дитина, але за підтримки ГО «Врятуй Україну» вона змогла знайти сина. Росія зображує ці дії як порятунок дітей, але українські чиновники кажуть, що це систематичні зусилля Росії стерти їхню українську ідентичність. Українських дітей індоктринують і навчають за російською програмою. Головне занепокоєння полягає в тому, що ці діти будуть поглинені російською системою і забудуть про свою країну походження. Про історію Оксани та її намагань визволити сина з рук росіян читайте у репортажі журналістів nbcnews.com.

Неждано-негадано

The Economist (відео): Китай стане справжнім переможцем у Війні в Україні?