Серед сотень бігунів, що вишикувалися на старті забігу «MultiversX» в рамках Міжнародного марафону м. Сібіу 2023 є – Анастасія Бойко. Вона одягнена в чорне, на шиї має білий шарф з логотипом Товариства української громади в Медіаші.
Анастасія приєдналася до марафону, щоб підтримати ініціативу організації – започаткування Літньої школи, яка відбудеться в Медіаші в червня, липні й серпні, в рамках якої проходитимуть курси румунської та англійської мов, гурток ремесла та малювання, спортивні заходи, курс графічного дизайну та вебдизайну, експерименти та курс комп’ютерної грамотності.
Учасники цього проєкту – це близько 60 дітей, які відвідують Український центр освіти в Медіаші, серед них 23 дітей, які на початку російського вторгнення, були евакуйовані з дитячого будинку поблизу Києва Фундацією с. Прод – село у повіті Сібіу. Решта дітей також біженці з України, які приїхали з батьками, більшість з них – лише з мамами.
Анастасія теж втекла від російського вторгнення. Два рази. Перший раз у 2014 році. На той час їй було 19 років, вивчала прикладну лінгвістику та англо-український переклад в Донецькому університеті й заробляла собі на життя вебграфікою. Згодом переїхала до Києва та вступила до Київського національного лінгвістичного університету, але не змогла надолужити академічну різницю. До того ж ціни на проживання в столиці були дуже високі, тому коли дізналася, що Університету, де вона навчалася переїхав до Вінниці – місто розташоване за 300 км на південний захід від Києва, Анастасія переїхала туди й продовжила своє навчання. До Києва вона повернулася після 3 курсу навчання, та влаштувалася на роботу графічною дизайнеркою і копірайтеркою.
Оскільки Анастасія завжди мріяла бути вчителькою, через два роки вона влаштувалася на неповний робочий день в Альтернативну школу, де навчалася викладати англійську та українську мови креативним методом, який би зацікавив учнів. Анастасія продовжувала працювала на двох роботах – одна «для душі, інша для грошей», доки не накопичила достатньо, щоб займатися улюбленою справою – бути вчителькою. Зрештою, вона почала викладати українську мову в державній школі й курс «Сторітелінгу» – мистецтво розповідей, що захоплюють, в «демократичній» школі, де учні самі можуть вибрати предмети для вивчення.
Серджіо
Жила на околиці міста біля лісу, де не було чути повітряної тривоги, яка пролунала вранці 24 лютого 2022 року. Про тривогу дізналася зі шкільного чату, де всі писали, що чути вибухи й занадто небезпечно, щоб діти йшли до школи. «Згодом почула звуки літаків та військових машин. Я хотіла зняти гроші в банкоматі, тому що вже не могла розрахуватися картками, але не вдалось, оскільки черга була дуже велика. Трамваї вже не їздили – військова техніка заблокувала дороги. Також були й танки. Повернулася додому й вирішила залишитись, тому що люди вірили, що все це триватиме не більше як тиждень» – розповідає Анастасія.
Через тиждень, разом з сусідкою вирішили, що час їхати. Через знайомого знайшли людину, яка ризикнула вивести їх з міста на машині. Вони змогли взяти з собою лише по одному рюкзаку. Поїхали кудись на захід України до друзів, але там було дуже людяно та високі ціни. Один з моїх друзів – насправді в мене багато друзів, які допомагали, родом з Азербайджану, але проживає в Берліні, сказав що друзі друзів готові прийняти одну-дві особи в Медіаші, в Трансільванії – сказав він. Все, що я знала про Трансільванію – те що там є Дракула, але мені потрібно було діяти» – згадує вона.
7 березня Анастасія приїхала до Сігету-Мармацієй, а вже звідти волонтери довезли її до Медіаша. Наступного дня вона зустрілася з українцями, які вже проживали там, та запропонувала провести заняття та інші заходи для діток. Анастасія була з ними декілька годин на день – проводила уроки англійської мови, сторітелінгу й гралися. «Того ж дня я зустріла Серджіо – молодий хлопець з Медіаша, менеджер енергетичної компанії – відтоді ми разом».
Літня школа
З перших днів перебування в Медіаші, Анастасія познайомилась з Юлею Батіохою – українка з Харкова, яка живе в Румунії з 2012 року. Юлія – адміністративна директорка в місцевій компанії й на волонтерських засадах, від початку конфлікту, допомагала біженцям, які приїжджали до міста. «На початку була я, Анастасія та хлопець з Медіашу, який теж українець. Він працював окремо від нас, але ми постійно були на зв’язку, оскільки ми не хотіли бути двома окремими громадами. Ми хотіли створити одну громаду.» – згадує Юлія.
Поступово кількість біженців, які вирішили залишитися в Медіаші та на околицях зростала. Вони раділи, коли хтось надав їм безоплатне приміщення в колишньому ресторані. Дітей ставало все більше й більше, тому виникла потреба розділити їх в групи за віком. Дівчата дізнались, що в інших містах країни відкриваються школи для українських дітей, тому вирішили самім створити освітній центр, директоркою якого стала Анастасія. Почали пошуки спонсорів, які б допомогли оплатити заробітну плату для вчителів та за оренду приміщення.
У листопаді 2022 року вони заснували Товариства української громади в Медіаші. Зараз Центр розташований в будівлі, де є 8 класних кімнат і учительська, ціна оренди якої вартує 3000 євро. Працюють 12 вчителів, але не всі на повну ставку. Деякі викладачі викладають декілька предметів. Частину заробітної плати фінансує фонд ЮНІСЕФ, а на іншу частину доводиться щомісяця шукати кошти.
Анастасія теж наймана працівниця, але продовжує працювати онлайн у двох школах в Україні, де працювала до війни. Прокидається о 6:30, робить зарядку, о 7:50 відкриває школу, перевіряє чи все в порядку та готується до занять. В першій половині дня проводяться заняття, потім 30 хвилин на обідню перерву, після чого починається позашкільна програма.
Діти та вчителі обідають разом у закладі поблизу, кошти за харчування покриває Фундація, яка займається дітьми-сиротами. Ця Фундація займається також щоденним перевезенням дітей з с. Прод до центру й назад. Усі заходи в Центрі – спільні для всіх дітей, а кожна дитина навчається в одній зі шкіл в Україні.
В Україні навчальний рік поділяється на 2 семестри. Протягом семестру в Центрі діти вивчають різні предмети, виконують завдання, обговорюють теми, а за два тижні до закінчення семестру школи з України надсилають своїм учням тести. Викладачі Центру роздають ці тести, після того, як учень виконав їх, фотографують і надсилають назад.
Навчальний рік закінчується в червні, але Освітній центр бажає продовжити свою діяльність для дітей під час літніх канікул. Так зародилася ідея Літньої школи. Оскільки фінансування припиняється наприкінці навчального року, ідею взяти участь в марафоні прийняла з радістю. Щоб підтримати проєкт Літньої школи записалися 46 бігунів – серед них 12 дітей. Анастасія хотіла підготуватися краще, але не мала часу на тренування. Вона сподівається зібрати достатньо коштів для Літньої школи – «а там побачимо».
Якщо хочете підтримати Анастасію, зробіть це на сторінці збору коштів на сайті марафона Сібіу.
