Двічі на тиждень протягом двох годин – ІТ-спеціалісти, бізнесмени, вчителі та соціальні працівники стають за прилавками соціального магазину «RoUa» в Яссах. «Один – каже Овідіу Бібер – організатор фестивалю «Afterhills», який кілька років тому зібрав понад 100 000 глядачів, вказуючи на консерву тунця. «Unul» – відповідає Євгенія на протилежному прилавку. Вона приймає пропозицію магазину –- про раціональне розподілення продуктів, та кладе свою консерву за 40 roua до продуктового кошика. 

Навколо них, у наметі, де пропонують пожертви для українських біженців у вигляді покупок, панує жвавий рух. З вересня 2022 року, від  коли відкрився магазин «RoUa», яким опікується команда FONSS (Федерація неурядових організацій з надання соціальних послуг) разом з партнерами – Товариство «Afterhills», ParentIS та Асоціація «Grupul Zâmbetul Nostru» – румуни почали опановувати українську мову, натомість українці з посмішкою відповідають румунською. 

Мінімальний продуктовий набір

«Сьогодні 470 українців запрошені на закупи, але не всі приходять. Хтось працює, хтось у від'їзді, але більшість приходять щоразу» – каже Міхаела Мунтяну – координаторка Центру у справах біженців, під час перебування в білому агітаційному наметі, де час від часу вона вишпортує мене між полицями, щоб звільнити місце для українців, які тільки-но зайшли в приміщення для реєстрації.

До входу в сам намет, вони спочатку проходять дві перевірки. Міхаела Мунтяну пояснює, як працює Ясський соціальний магазин, який функціонує тільки для українців –  «Коли українці приходять до магазину, їм відкривають віртуальний рахунок у віртуальній валюті, яка називається «roua», як і сам магазин. Розрахували вартість мінімального продуктового кошика, який вистачить на два тижні, щоб визначити скільки «roua» їм потрібно для цих покупок. Графік роботи магазину –  раз на два тижні». Загалом українські біженці раз на місяць отримають по 800 «roua» на карту. 

У покупців, які щойно прийшли, перевіряють документи. «Просимо надати оригінал паспорта, оскільки не видаємо продукти людям, які знаходяться за кордон. В другому кабінеті. За другим столом перевіряємо соціальні дані.  В цілому, ми оцінюємо їхню вразливість за певною шкалою. Кожного разу, коли люди приходять сюди ми дізнаємося щось нове – Чи змінили місце проживання? Чи знайшли роботу? Чи водять дітей до школи? – це дає їм впевненість, що вони не самотні в цьому світі, що ми знаємо про їхнє існування. Так вони отримують інформацію – Якщо ви хочете записати дитину до школи, вам слід зробити так. Приходьте в Центр для біженців і ми допоможемо підготувати документи. Центр – це місце зв’язку з людьми – місце оцінки їхнього стану. Маємо дзеркало, яке допомагає оцінити вразливий стан тих, хто приходить до магазину».

Був чудовий недільний день

Після такої перевірки українські покупці заходять до другої половини намету, де з одного боку розташовані засоби гігієни та харчові продукти а з іншого – взуття. Також маємо приміряльні кімнати.

«Намагалися зробити процес шопінгу максимально реалістичним – з кошиками для продуктів, з приміряльнями, з полицями, на яких розташований товар – так, щоб покупці почувались ніби в реальному магазині. У нас не великий магазин, але намагаємося запропонувати людям якомога більше» – розповідає координаторка Центру гуманітарної та соціальної допомоги біженцям CTR – Ніколіна, яка далі пояснює –  «Вони дорослі люди, які знають, як витрачати свої гроші. Це не так, що ми винайшли гроші, а люди знаходяться в дикому світі. Їм потрібно щось інше. Життя людей, котрих сюди приходять, непередбачуване. Те, що магазин існує й те, що двічі на тиждень вони можуть запастися тим, що їм потрібно – вже непередбачуваність, яке дає людям психологічну стабільність. Проєкт створювався спираючись на думку соціальних працівників. Це аж ніяк не бізнес.

На прилавці колишнього організатора різноманітних заходів – Овідіуа, рибні консерви мають попит. Ці вартують по 40 roua й видається по одній консерві на людину, але навряд чи існує хоча б один українець, який пройшов би повз і не придбав баночку тунца.

«Маючи досвід у сфері управління великими потоками людей, ми прийшли на допомогу. Це був чудовий недільний день минулого року, з того часу ми працюємо над цим проєктом. Залишились емоційно прив’язаними. Але важливо усвідомлювати, що з часом люди відчувають, що вони допомогли й це якось фіксують це у своїй свідомості. Вони вважають, що цього достатньо. Але тоді, коли доводиться підтримувати проєкт протягом тривалого часу, варто повертатися й допомагати. Я не говорю лише про нас  –  про румунську громаду, а й про міжнародну спільноту. Бувають випадки, коли ми дійсно не маємо чим нагодувати людей» – розповідає Овідіу Бібер, в той час, як українці стають у чергу до його прилавка.

Консультант з харчування

У третьому відділі магазину є дитячий відділ з одягом, який вартує 15, 20 або 30 roua та дитячі харчові продукти. У Юлії Ясенчук, прізвище якої, здавалося, створене для Ясс, уже повний кошик. Минулого року вона приїхала до Ясс з Одеси. Молода, гарна й з посмішкою розповідає англійською мовою про свою вимушену адаптацію до життя в еміграції – «Я працюю щодня й не маю багато можливостей поспілкуватися з іншими українцями, за винятком коли приходжу до магазину «RoUa». Винятком є українські діти, яких я навчаю в Центрі «Карітас». Моїм дітям 6 та 9 років, вони також відвідують заняття в Центрі «Карітас», але з вересня йдуть в румунську школу. Одна дитина страждає аутизмом, саме для неї я купила сьогодні безлактозне кокосове молоко, консервований тунець і крекер. Чоловік, брат та мій тато зараз в Україні». Яка ще фінансова допомога була б корисною для українців? – «Можливо, якісь ваучери, для покупки продуктів в магазині «Lidl», «Auchan». Або, можливо, якісь ваучери на покупки одягу – відповідає Юлія після коротких роздумів.

У дитячому відділі зупиняються лише батьки, котрі мають під опікою неповнолітніх дітей. «У випадку, коли до нас приходить людина, котра не була до цього, то перший місяць ми забезпечуємо її необхідними продуктами на два тижні. Але наступного разу, коли прийде, має поспілкуватися з харчовим консультантом. В нашому Центрі є дитячий харчовий консультант. Маємо перевірити, чи на фоні психологічної травми мама не забуває годувати дитини, чи можливо вона надмірно опікується дитиною й перегодовує її, оскільки це нормальне явище при психічній травмі. Вони приїхали з зони бойових дій. Жінки народжували далеко від своєї домівки. Дехто має зовсім різний рівень розуміння й знань, ніж мав би бути. Вони просто не мали підтримки від сім’ї. Ми запровадили це правило в інтересах дітей – розказує Міхаела Мунтян, показуючи, як за допомогою покупок соціальні працівники, які працюють в Центрі для біженців, відстежують їхнє самопочуття під час перебування в Яссах.

В останньому, четвертому відділі магазину «RoUa» знаходяться харчові продукти. Там же є примірочна та вихід з намету. «Коли люди приходять до каси, всі продукти конвертуються в «roua». Ми порівнюємо загальну суму продуктів із сумою, що є на віртуальній карті людини й, якщо їм не вистачає коштів, то доводиться відмовитись від якихось продуктів. Після чого складаємо акт видачі продуктів. Оскільки, не забуваємо, що ці пожертви куплені за спонсорські гроші, й ми маємо прозвітувати. Це так званий пункт видачі допомоги, який працює в незвичному форматі. Це місце, де даємо людям гідність, де намагаємося зробити так, щоб вони отримали досвід покупок, а не просто прийшли й попросили» – пояснюють соціальні працівники.

Ясси, Нью-Йорк або Україна?

шла черга Марини (не справжнє ім’я) до каси. Їй понад 60 років, вона не говорить румунською, але інша українка з Чернівецької області допомагає, коли та підбиває підсумки свого продуктового кошика – «Взяла собі цукор, мийні засоби, гель для душу… Про магазин дізналася в Центрі для біженців. Живу тут вже рік і приходжу за продуктами раз  на два тижні».

Аліна Бугакова, яка приїхала минулого року з Одеси теж не знала про цей магазин. «Я приїхала до Ясс у вересні минулого року й не знала про існування цього магазину. В Центра, де вивчаю румунську мову почула про існування цього магазину. Звідси ми отримуємо все необхідне – цукор, все що потребуємо» – говорить Аліна напрочуд гарною румунською мовою, яку вона вчить вже пів року.

Більшість людей вивчають румунську мову й схоже, що їм подобається. Ті, хто з Чернівецької області знають румунську, всі решта вчать нові слова. Видно, що вони активно беруть участі в житті громади. Вони не вчаться тільки в нас, але й ходять до супермаркету, на заправку – видно, як вони розвиваються – стверджує Овідіу Бібер, працівник відділу продуктів, які довго не псуються.

Наташа не наважилась вивчити румунську мову. За допомогою перекладача каже, що вдячна за все, що їй надали по приїзду в Румунію. Вона приїхала разом з чоловіком, завагітніла. Згодом чоловік поїхав на заробітки до Нью-Йорка. Наташа ще не знає кого народить 28 жовтня – чи яссьця, чи ньюйоркця, або можливо під час свого ПДР-у перебуватиме в Україні. «Я не думаю, що це буде Нью-Йорк, оскільки хочу бути ближче дому» –  каже Наташа сидячи на стільці біля приміряльні.

Аліна, Наташа, Юлія – це лише троє з 2300 українців, які зареєстровані у соціальному магазині «RoUa». «Декого вже нема в Яссах – виїхали. Деякі люди дуже активні – ми їх знаємо, оскільки вони приходять кожні два тижні» – зазначає Міхаела Мунтяну. Румуни, котрі сидять за прилавками соціального магазину дуже шкодують, що не можуть запропонувати біженцем свіжі продукти – «Цього літа мали свіжі продукти. Були гроші, на які змогли купити продукти у місцевих виробників – молоко, сир, овочі – дуже важливі продукти. Їх розбирали які гарячі пиріжки. Нині не маємо гроші, тому не маємо можливість закупити».

24 лютого, через рік після початку війни в Україні та п'ять місяців після відкриття магазину «RoUa», у Ясському соціальному магазині було зареєстровано 13 250 відвідувань українців.